Каталог / Бизнес
Ссылка на ленту:
Бухгалтер 911. Новости бухгалтерского и налогового учета в Украине. buhgalter911.com
Новости бухгалтерского и налогового учета в Украине
Загружается, подождите...
Финансовая отчетность госрегистратору
Напоминаем, что согласно ч. 3 ст. 14 Закона о бухучете до 1 июня 2013 предприятиям (кроме бюджетных учреждений) необходимо подать финотчетность за 2012 год госрегистратору. Отчетность подается не в полном комплекте, а только в составе Баланса и Отчета о финансовых результатах (т. е. форм № 1 и 2 или 1-м, 2-м, или 1-мс, 2-мс - в зависимости от предприятия). Исходя из этих требований Закона о бухучете, последним днем представления финотчетности госрегистратору является 31 мая (в 2013 году - пятница).
Финотчетность подается за 2012 год, поэтому вновь созданные в 2013 году предприятия не должны отчитываться перед госрегистратором в этом году. По этой же причине финансовая отчетность по итогам деятельности в 2012 году подается по старым формам, без учета изменений, внесенных приказом Минфина от 07.02.2013 г. № 73.
Прямой нормы, требующей наличия на отчетности штампа статистики о получении, для представления указанных форм госрегистратору нет. Однако в одном из писем, посвященных этому вопросу, Госкомпредпринимательства высказался за необязательность такого штампа (см. письмо Госкомпредпринимательства от 30.05.2007 г. № 3846).
Несмотря на то, что финансовая отчетность ряда предприятий подлежит обязательной аудиторской проверке, аудиторское заключение таким предприятиям вместе с отчетностью предоставлять госрегистратору не нужно. Это подтверждает и Госкомпредпринимательства в письме от 26.03.2008 г. № 2575.
Обращаем внимание на то, что Законом о бухучете и Законом о госрегистрации не предусмотрены штрафные санкции за непредставление госрегистратору финотчетности. Вместе с тем, согласно ст. 164-2 КоАП внесение недостоверных данных в финансовую отчетность и ее непредставление может повлечь за собой наложение на должностных лиц предприятия административного штрафа в размере от 8 до 15 нмдг (136 - 255 грн.), а за повторное нарушение - от 10 до 20 нмдг (170 - 340 грн.).
Кроме финотчетности, в соответствии с ч. 11 ст. 19 Закона № 755 предприятия должны регулярно подтверждать сведения о себе, содержащиеся в Едином государственном реестре. Для этого госрегистратору подается карточка по ф. № 6. Сроки представления формы зависят от даты госрегистрации предприятия - карточка подается ежегодно в течение месяца, следующего за датой госрегистрации. Поэтому, если предприятие уже должно было подтвердить сведения в текущем году, но по каким-то причинам форма № 6 не представлялась, то рекомендуем это сделать.
Финотчетность подается за 2012 год, поэтому вновь созданные в 2013 году предприятия не должны отчитываться перед госрегистратором в этом году. По этой же причине финансовая отчетность по итогам деятельности в 2012 году подается по старым формам, без учета изменений, внесенных приказом Минфина от 07.02.2013 г. № 73.
Прямой нормы, требующей наличия на отчетности штампа статистики о получении, для представления указанных форм госрегистратору нет. Однако в одном из писем, посвященных этому вопросу, Госкомпредпринимательства высказался за необязательность такого штампа (см. письмо Госкомпредпринимательства от 30.05.2007 г. № 3846).
Несмотря на то, что финансовая отчетность ряда предприятий подлежит обязательной аудиторской проверке, аудиторское заключение таким предприятиям вместе с отчетностью предоставлять госрегистратору не нужно. Это подтверждает и Госкомпредпринимательства в письме от 26.03.2008 г. № 2575.
Обращаем внимание на то, что Законом о бухучете и Законом о госрегистрации не предусмотрены штрафные санкции за непредставление госрегистратору финотчетности. Вместе с тем, согласно ст. 164-2 КоАП внесение недостоверных данных в финансовую отчетность и ее непредставление может повлечь за собой наложение на должностных лиц предприятия административного штрафа в размере от 8 до 15 нмдг (136 - 255 грн.), а за повторное нарушение - от 10 до 20 нмдг (170 - 340 грн.).
Кроме финотчетности, в соответствии с ч. 11 ст. 19 Закона № 755 предприятия должны регулярно подтверждать сведения о себе, содержащиеся в Едином государственном реестре. Для этого госрегистратору подается карточка по ф. № 6. Сроки представления формы зависят от даты госрегистрации предприятия - карточка подается ежегодно в течение месяца, следующего за датой госрегистрации. Поэтому, если предприятие уже должно было подтвердить сведения в текущем году, но по каким-то причинам форма № 6 не представлялась, то рекомендуем это сделать.
Возможно ли взыскание с должностного лица нескольких штрафов в ходе проведения контролирующим органом одной проверки?
Під час перевірки територіальна екологічна інспекція встановила три порушення з боку посадової особи підприємства, що підпадають під ознаки правопорушення, визначені нормами КпАП.
Яку кількість штрафів у цьому випадку доведеться сплатити посадовій особі, якщо буде доведена її вина?
Згідно із ст. 36 КпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. При цьому, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне із додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст. 36 КпАП та в межах поставленого запитання необхідно встановити, який зміст вкладено законодавцем в такі формулювання:
1) «стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених»;
2) «до основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень».
Почнемо з другого. Що є основним, а що додатковим адміністративним стягненням – можна встановити виходячи з норм ст. 25 КпАП, відповідно до якої оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в ч. 1 ст. 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Згідно із ст. 24 КпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація:
– предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
– грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
51) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Таким чином, виходячи з аналізу норм ст. 24, 25 КпАП штраф є виключно основним видом стягнення. Отже, якщо в ході проведення перевірки контролюючим органом виявлено декілька порушень, за вчинення яких передбачено накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу, то всі ці штрафи є основним видом стягнення і не можуть вважатись додатковим видом стягнення. У зв’язку з цим норми ст. 36 та ст. 24 КпАП не дозволяють накладати одночасно два штрафи як основне та додаткове стягнення.
Але для остаточної відповіді на поставлене запитання, необхідно ще визначитись з нормою ст. 36 КпАП, яка вказує, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Як розуміти вказану норму? Чи означає це, що якщо в цьому випадку є можливість застосувати до порушника декілька штрафів, то обирається один, але найбільший за сумою стягнення?
На наш погляд, згідно із ст. 36 КпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, то така особа притягається до відповідальності за всі виявлені порушення, про що зазначається у відповідній постанові, але сума штрафу становитиме максимальний розмір за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Наприклад, особа притягається до відповідальності за порушення за ст. 901 КпАП, за яке передбачено штраф на посадових осіб – від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та за ст. 831 КпАП, за яке передбачено штраф на посадових осіб – від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В цьому випадку вважається, що особа порушила обидві норми, за які КпАП передбачено відповідальність, і штраф за ці порушення становитиме вісімнадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Євген Загорулько
ТОВ АФ «Профі-Аудит»
Дата підготовки 07.05.2013
Яку кількість штрафів у цьому випадку доведеться сплатити посадовій особі, якщо буде доведена її вина?
Згідно із ст. 36 КпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. При цьому, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне із додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Відповідно до ст. 36 КпАП та в межах поставленого запитання необхідно встановити, який зміст вкладено законодавцем в такі формулювання:
1) «стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених»;
2) «до основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень».
Почнемо з другого. Що є основним, а що додатковим адміністративним стягненням – можна встановити виходячи з норм ст. 25 КпАП, відповідно до якої оплатне вилучення та конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові адміністративні стягнення; інші адміністративні стягнення, зазначені в ч. 1 ст. 24 цього Кодексу, можуть застосовуватись тільки як основні. За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Згідно із ст. 24 КпАП за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
1) попередження;
2) штраф;
3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
4) конфіскація:
– предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
– грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;
5) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);
51) громадські роботи;
6) виправні роботи;
7) адміністративний арешт.
Таким чином, виходячи з аналізу норм ст. 24, 25 КпАП штраф є виключно основним видом стягнення. Отже, якщо в ході проведення перевірки контролюючим органом виявлено декілька порушень, за вчинення яких передбачено накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу, то всі ці штрафи є основним видом стягнення і не можуть вважатись додатковим видом стягнення. У зв’язку з цим норми ст. 36 та ст. 24 КпАП не дозволяють накладати одночасно два штрафи як основне та додаткове стягнення.
Але для остаточної відповіді на поставлене запитання, необхідно ще визначитись з нормою ст. 36 КпАП, яка вказує, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Як розуміти вказану норму? Чи означає це, що якщо в цьому випадку є можливість застосувати до порушника декілька штрафів, то обирається один, але найбільший за сумою стягнення?
На наш погляд, згідно із ст. 36 КпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, то така особа притягається до відповідальності за всі виявлені порушення, про що зазначається у відповідній постанові, але сума штрафу становитиме максимальний розмір за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Наприклад, особа притягається до відповідальності за порушення за ст. 901 КпАП, за яке передбачено штраф на посадових осіб – від семи до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та за ст. 831 КпАП, за яке передбачено штраф на посадових осіб – від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. В цьому випадку вважається, що особа порушила обидві норми, за які КпАП передбачено відповідальність, і штраф за ці порушення становитиме вісімнадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Євген Загорулько
ТОВ АФ «Профі-Аудит»
Дата підготовки 07.05.2013
Особенности получения кредитов, займов, возвратной финансовой помощи в иностранной валюте юридическими лицами от нерезидентов и отражение таких операций в бухгалтерском и налоговом учете
Відповідно до чинного законодавства України кредити, позики в іноземній валюті, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті, від нерезидентів можуть одержувати резиденти України для використання їх за цільовим призначенням, визначеним договором.
По-перше, слід визначитися с термінологією, для цього проаналізуємо визначення основних термінів у нормативних актах України.
Резиде́нти —це юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, філії й представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не провадять підприємницької діяльності, а також фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном
До нерезидентів відносяться:
- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
- розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.
Резиденти України можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті, від нерезидентів та надавати позики (поворотню фінансову допомогу, кредити) нерезидентам.
Згідно з пп. 14.1.258 ПКУ фінансовий кредит – кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами – нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Позика – грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (пп. 14.1.267 ПКУ).
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок оформлення договорів позики регламентовано § 1 гл. 71 ЦКУ. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (ст. 1046 ЦКУ). Якщо позикодавцем є юридична особа, то договір позики укладається у письмовій формі (ст. 1047 ЦКУ). При цьому позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок отримання процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦКУ).
Порядок отримання резидентами-позичальниками кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затверджено в Постанові Національного банку України № 270 від 17.06.2004 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 885/9484 від 15.07.2004 року.
Договір на одержання кредиту від нерезидентів повинен бути зареєстрований в Національному банку до фактичного отримання кредитних коштів та набуває чинності тільки з моменту його реєстрації.
Для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) резидент-позичальник зобов'язаний подати до обслуговуючого банку повідомлення про договір (повідомлення про зміни до договору) в паперовому чи електронному вигляді за формою, зазначеною в додатку 1 до Постанови N 270 від 17.06.2004 р. і договір (разом з іншими додатковими угодами/договорами, документами, які стосуються реалізації договору та здійснення валютних операцій за договором). Документи, які складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладом на українську мову, засвідченим підписом перекладача (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально) або нотаріусом (не потребують перекладу документи, складені російською мовою або текст яких викладено одночасно іноземною та українською/російською мовами). А також копія платіжного документа про сплату коштів за надання Національним банком послуг з реєстрації договору.
Зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору.
Реєстрація Національним банком змін до договорів, у яких установлений розмір виплат за користування кредитом, що перевищує розмір виплат за максимальною процентною ставкою на дату надходження до Національного банку пакета документів для реєстрації змін до договорів, не дозволяється в разі пролонгації строку кредиту, збільшення загальної суми кредиту (у тому числі за рахунок капіталізації прострочених процентів), розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом.
Не допускається реєстрація укладених резидентами-позичальниками договорів, згідно з якими передбачена сплата резидентами-позичальниками процентів за користування кредитами (без урахування відповідних комісій), до фактичного надходження в Україну кредитних коштів від нерезидентів або до здійснення сплати нерезидентами-кредиторами зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами резидентів-позичальників за межами України чи до зарахування кредитних коштів на рахунок резидента-позичальника, відкритий за межами України.
Резидент-позичальник заповнює пункти 1-3 повідомлення про зміни до договору, а також пункти, що містять змінену інформацію.
Відповідальний працівник уповноваженого банку надсилає до територіального управління за місцезнаходженням обслуговуючого банку наступні документи:
повідомлення з відміткою обслуговуючого банку в електронній формі;
підтвердження про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором (додаток 2 до Постанови № 270 від 17.06.2004 р.) в електронній формі.
Примірник підтвердження про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором на паперовому носії передається обслуговуючому банку на зберігання.
Якщо резидент України, одержує кредит чи позику в іноземній валюті від нерезидента без реєстрації договору, то Національний банк за наявності такої інформації, повідомляє про це орган державної податкової служби за місцем реєстрації такого резидента як платника податків протягом семи робочих днів із дати отримання такої інформації.
В разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.
Слід зазначити, що платіжні операції резидента-позичальника з нерезидентом за кредитним договором, здійснюються лише після його реєстрації Національним банком
Резидент-позичальник отримує кредит від нерезидента через уповноважений банк, який надав згоду на обслуговування операцій за договором. Функції обслуговуючого банку за договором, може виконувати як уповноважений банк, так і від його імені відокремлений підрозділ банку (філія, відділення). Обслуговування операцій за відкритими в Україні резидентами-позичальниками рахунками в межах одного договору має проводитися лише через один обслуговуючий банк. Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник повинен у встановленому Національним банком порядку одержати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунку за межами України на час її перебування за кордоном).
Резиденти-позичальники одержують та погашають кредити лише в безготівковій формі.
Якщо договором з нерезидентом передбачено надання резиденту-позичальнику кредиту із зарахуванням коштів на його рахунок, відкритий за межами України, який використовується резидентом на підставі відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку, то перерахування нерезиденту коштів з рахунку резидента-позичальника, відкритого в уповноваженому банку, з метою погашення такого кредиту здійснюється за умови подання резидентом-позичальником засвідчених іноземним банком або іншою іноземною фінансовою установою оригіналів чи копій платіжних документів, які підтверджують сплату кредитних коштів іноземним кредитором резиденту-позичальнику і подальше використання цих коштів [підтвердним документом також може бути отримане безпосередньо обслуговуючим банком від іноземного банку (або іншої іноземної фінансової установи), у якому відкрито рахунок резидента-позичальника, повідомлення, що містить відповідний ключ, із зазначенням дати і суми отримання кредитних коштів, а також дати, суми та мети їх використання. Ці документи залишаються на зберіганні в обслуговуючому банку. Якщо вони укладені іноземною мовою (крім російської), то подається також їх переклад на українську мову, засвідчений підписом особи, яка здійснила переклад(справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально)
Якщо договором з нерезидентом передбачено надання резиденту кредиту шляхом сплати іноземним кредитором коштів за зобов'язаннями резидента-позичальника згідно із зовнішньоекономічним договором без зарахування цих коштів на рахунок резидента в уповноваженому банку, то перерахування коштів нерезиденту з метою погашення заборгованості (основної суми боргу, процентів за користування кредитом, комісій, неустойки, інших платежів, установлених договором) за таким кредитом здійснюється за умови отримання банком від іноземного банку-кредитора відповідного SWIFT чи телексного повідомлення або подання резидентом-позичальником обслуговуючому банку документів, які підтверджують сплату іноземним кредитором кредитних коштів нерезиденту-експортеру за зовнішньоекономічним договором (засвідчені іноземним банком/іноземною фінансовою установою оригінали або копії платіжних документів). Зазначені підтвердні документи мають містити реквізити договору, дату та суму кредитних коштів, перерахованих нерезиденту-експортеру. Датою надання кредитних коштів під час здійснення сплати нерезидентом-кредитором за зобов'язаннями за зовнішньоекономічним договором резидента-позичальника за межами України слід уважати дату списання коштів з рахунку нерезидента-кредитора на користь нерезидента-експортера.
Розмір виплат за користування кредитом за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору, на дату надходження до Національного банку документів, для реєстрації договору (змін до договору), не повинен перевищувати розмір виплат за цим кредитом, розрахований виходячи з установленої Національним банком максимальної процентної ставки за договорами, що діє на дату надходження до Національного банку вищезазначених документів.
Національний банк встановлює окремим розпорядчим документом максимальні процентні ставки за договорами в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129 та договорами в іноземній валюті 2-ї або 3-ї групи Класифікатора.
До першої групи відносяться вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші види валют, і курси яких котируються Національним банком України;
До другої групи відносяться валюти з обмеженою конвертованістю, які обмінюються на інші валюти з певним обмеженням, і крос-курси яких визначаються Національним банком України;
До третьої групи відносяться неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курси яких не котируються і не визначаються Національним банком України.
Відомості щодо розміру виплат за користування кредитом зазначаються резидентом-позичальником у повідомленні про договір.
Розмір виплат за користування кредитом (за встановленою договором процентною ставкою, у тому числі в разі змінюваної процентної ставки, з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору, про що має бути визначено в договорі.
До розрахунку розміру виплат за користування кредитом не враховуються комісійні винагороди обслуговуючого банку і банку-нерезидента за переказ коштів в іноземній валюті за договором, що сплачуються за рахунок резидента-позичальника, а також виплати, обумовлені настанням форс-мажорних обставин. Підтвердженням настання форс-мажорних обставин є відповідне підтвердження Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.
Податковий облік отриманих кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги від нерезидентів.
Згідно податкового законодавства (пп. 136.1.20 ПКУ, пп 153.4.1 ПКУ ) отримані кредити, позики не включається до складу доходів платника податку. В п. 153.4 ПКУ детальніше регламентовано операції з борговими вимогами. Повернення платником податку основної суми фінансового кредиту, позики не включається до складу витрат позичальника (пп. 153.4.2 ПКУ).
До складу витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ПКУ).
В єдиній базі податкових знань зазначена наступна інформація, що стосується отримання грошових коштів від нерезидентів, які мають офшорній статус:
1) Сума кредиту, отриманого від нерезидента, який має офшорний статус, не враховується при визначенні об’єкта оподаткування. При цьому у разі виплати таким нерезидентам процентів за вкладами та кредитами, тобто за отримані фінансові послуги, склад витрат визначається у порядку, визначеному ст. 141 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених положеннями п.161.2 ст.161 цього Кодексу;
2) Отримання резидентом грошових коштів від нерезидента, що має офшорний статус, не є позикою в розумінні ПКУ, платник податку – резидент має включити таку суму грошових коштів в податковому періоді їх отримання в дохід, що враховується для обчислення об’єкта оподаткування, на підставі пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПКУ. Включення до складу витрат зазначених сум при їх поверненні нормами ПКУ не передбачено.
Відсотки, які, відповідають вимогам пункту 141.1 статті 141, але не включені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пункту 141.2 підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 141.2.
Якщо платник податку буде отримувати від нерезидента поворотну фінансову допомогу,то суми такої поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповернутими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), включається в доходи. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення (пп. 135.5.5 ПКУ).
Відсотки по позиках, отриманим від нерезидента з офшору, не можуть включатися в податкові витрати, у зв'язку з тим, що отримання позики від такого нерезидента не підпадає під визначення терміна «позика», наведене у пп. 14.1.267 ПКУ. А так як в пп. 138.10.5 ПКУ сказано, що у витрати включаються фінансові витрати, до яких відносяться витрати по нарахуванню відсотків за користування кредитами і позиками, то відсотки за запозиченнями, які не є позиками і кредитами, в податкові витрати не включаються.
Резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності (п. 160.2 ПКУ). Порядок застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування регламентовано ст. 103 ПКУ. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ПКУ). Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ). Перелік країн, з якими Україна уклала договори про уникнення подвійного оподаткування, наведено у листі ДПСУ від 14.01.2013 р. № 536/7/12-10-17.
Датою визнання витрат за відсотками у податковому обліку відповідно до пп. 138.5.2 п 138.5 статті 138 Податкового кодексу України визначається відповідно до правил бухгалтерського обліку, тобто визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.
Бухгалтерський облік у резидента-позичальника отриманих кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги від нерезидентів.
У позичальника отримана сума позики, якщо її надано терміном до року, відображається як розрахунки з іншими кредиторами за кредитом субрахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» з дебетом субрахунка 312. У разі якщо термін повернення позикових коштів становить більше року, то таку заборгованість варто відобразити за кредитом субрахунка 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті». Якщо до погашення довгострокової позики залишається рік, то така заборгованість переводиться до поточної на субрахунок 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті». Така операція здійснюється проведенням за дебетом 506 та кредитом 612.
Якщо договором позики передбачене нарахування процентів, то розрахунки за нарахованими процентами відображаються за кредитом субрахунка 684 «Розрахунки за нарахованими процентами» та відносяться до дебету субрахунка 952 «Інші фінансові витрати», де ведеться облік витрат, пов'язаних з затратами із залученням позикового капіталу. Сплата процентів відображається проведенням у дебет 684 з кредитом рахунка 312.
В бухгалтерському обліку валютна позика (поворотна фінансова допомога) відноситься до монетарних статтей. За П(С)БО 21 потрібно проводити перерахунок таких статтей та відображення курсових різниць на кожну дату балансу та на дату розрахунків.
Курсові різниці від перерахунку монетарних статтей від операційної діяльності відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) відповідно на субрахунках 714 «Дохід від операційної курсової різниці» та 945 «Втрати від операційної курсової різниці».
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей від фінансової діяльності відображаються у складі інших доходів (витрат) відповідно на субрахунках 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» та 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».
Нарахування процентів треба здійснювати за датою, прописаною в такому договорі. Наприклад, або наприкінці місяця, або наприкінці кварталу, або на дату погашення кредиту тощо за курсом НБУ на дату нарахування. Позаяк заборгованість за нарахованими процентами також відноситься до монетарних статей, то на дату проведення розрахунків та на дату балансу треба здійснювати перерахунок курсових різниць.
Підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновну, що надійний спосіб залучили кошти з невеликою відсотковою ставкою – це позика від нерезидента.
ТОВ «Престиж-Аудит»
044 – 229-10-51
www.buh-audit.com
info@buh-audit.com
По-перше, слід визначитися с термінологією, для цього проаналізуємо визначення основних термінів у нормативних актах України.
Резиде́нти —це юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, філії й представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не провадять підприємницької діяльності, а також фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном
До нерезидентів відносяться:
- фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
- юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
- розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій і фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.
Резиденти України можуть одержувати кредити, позики, у тому числі поворотну фінансову допомогу в іноземній валюті, від нерезидентів та надавати позики (поворотню фінансову допомогу, кредити) нерезидентам.
Згідно з пп. 14.1.258 ПКУ фінансовий кредит – кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами – нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.
Позика – грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (пп. 14.1.267 ПКУ).
Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення (пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Порядок оформлення договорів позики регламентовано § 1 гл. 71 ЦКУ. Так, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (ст. 1046 ЦКУ). Якщо позикодавцем є юридична особа, то договір позики укладається у письмовій формі (ст. 1047 ЦКУ). При цьому позикодавець має право на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок отримання процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦКУ).
Порядок отримання резидентами-позичальниками кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам затверджено в Постанові Національного банку України № 270 від 17.06.2004 року, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 885/9484 від 15.07.2004 року.
Договір на одержання кредиту від нерезидентів повинен бути зареєстрований в Національному банку до фактичного отримання кредитних коштів та набуває чинності тільки з моменту його реєстрації.
Для реєстрації договору (реєстрації змін до договору) резидент-позичальник зобов'язаний подати до обслуговуючого банку повідомлення про договір (повідомлення про зміни до договору) в паперовому чи електронному вигляді за формою, зазначеною в додатку 1 до Постанови N 270 від 17.06.2004 р. і договір (разом з іншими додатковими угодами/договорами, документами, які стосуються реалізації договору та здійснення валютних операцій за договором). Документи, які складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладом на українську мову, засвідченим підписом перекладача (справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально) або нотаріусом (не потребують перекладу документи, складені російською мовою або текст яких викладено одночасно іноземною та українською/російською мовами). А також копія платіжного документа про сплату коштів за надання Національним банком послуг з реєстрації договору.
Зміни, які стосуються сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують реєстрації в Національному банку відповідних змін до договору в порядку, установленому для реєстрації договору.
Реєстрація Національним банком змін до договорів, у яких установлений розмір виплат за користування кредитом, що перевищує розмір виплат за максимальною процентною ставкою на дату надходження до Національного банку пакета документів для реєстрації змін до договорів, не дозволяється в разі пролонгації строку кредиту, збільшення загальної суми кредиту (у тому числі за рахунок капіталізації прострочених процентів), розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом.
Не допускається реєстрація укладених резидентами-позичальниками договорів, згідно з якими передбачена сплата резидентами-позичальниками процентів за користування кредитами (без урахування відповідних комісій), до фактичного надходження в Україну кредитних коштів від нерезидентів або до здійснення сплати нерезидентами-кредиторами зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами резидентів-позичальників за межами України чи до зарахування кредитних коштів на рахунок резидента-позичальника, відкритий за межами України.
Резидент-позичальник заповнює пункти 1-3 повідомлення про зміни до договору, а також пункти, що містять змінену інформацію.
Відповідальний працівник уповноваженого банку надсилає до територіального управління за місцезнаходженням обслуговуючого банку наступні документи:
повідомлення з відміткою обслуговуючого банку в електронній формі;
підтвердження про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором (додаток 2 до Постанови № 270 від 17.06.2004 р.) в електронній формі.
Примірник підтвердження про згоду уповноваженого банку на обслуговування операцій за договором на паперовому носії передається обслуговуючому банку на зберігання.
Якщо резидент України, одержує кредит чи позику в іноземній валюті від нерезидента без реєстрації договору, то Національний банк за наявності такої інформації, повідомляє про це орган державної податкової служби за місцем реєстрації такого резидента як платника податків протягом семи робочих днів із дати отримання такої інформації.
В разі одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів без реєстрації договорів до резидентів застосовуються фінансові санкції - штрафи у сумі, еквівалентній одному відсотку розміру одержаного кредиту чи позики і перерахованій у національну валюту України за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день одержання кредиту, позики, з подальшою обов'язковою реєстрацією зазначених договорів. Суми штрафів спрямовуються до Державного бюджету України.
Слід зазначити, що платіжні операції резидента-позичальника з нерезидентом за кредитним договором, здійснюються лише після його реєстрації Національним банком
Резидент-позичальник отримує кредит від нерезидента через уповноважений банк, який надав згоду на обслуговування операцій за договором. Функції обслуговуючого банку за договором, може виконувати як уповноважений банк, так і від його імені відокремлений підрозділ банку (філія, відділення). Обслуговування операцій за відкритими в Україні резидентами-позичальниками рахунками в межах одного договору має проводитися лише через один обслуговуючий банк. Якщо договором з нерезидентом передбачено одержання кредиту з надходженням коштів на рахунок резидента-позичальника за межами України та/або погашення заборгованості за таким кредитом здійснюватиметься з рахунку резидента, відкритого за межами України, то резидент-позичальник повинен у встановленому Національним банком порядку одержати індивідуальну ліцензію на розміщення валютних цінностей на рахунках за межами України (крім випадку використання фізичною особою рахунку за межами України на час її перебування за кордоном).
Резиденти-позичальники одержують та погашають кредити лише в безготівковій формі.
Якщо договором з нерезидентом передбачено надання резиденту-позичальнику кредиту із зарахуванням коштів на його рахунок, відкритий за межами України, який використовується резидентом на підставі відповідної індивідуальної ліцензії Національного банку, то перерахування нерезиденту коштів з рахунку резидента-позичальника, відкритого в уповноваженому банку, з метою погашення такого кредиту здійснюється за умови подання резидентом-позичальником засвідчених іноземним банком або іншою іноземною фінансовою установою оригіналів чи копій платіжних документів, які підтверджують сплату кредитних коштів іноземним кредитором резиденту-позичальнику і подальше використання цих коштів [підтвердним документом також може бути отримане безпосередньо обслуговуючим банком від іноземного банку (або іншої іноземної фінансової установи), у якому відкрито рахунок резидента-позичальника, повідомлення, що містить відповідний ключ, із зазначенням дати і суми отримання кредитних коштів, а також дати, суми та мети їх використання. Ці документи залишаються на зберіганні в обслуговуючому банку. Якщо вони укладені іноземною мовою (крім російської), то подається також їх переклад на українську мову, засвідчений підписом особи, яка здійснила переклад(справжність підпису перекладача засвідчується нотаріально)
Якщо договором з нерезидентом передбачено надання резиденту кредиту шляхом сплати іноземним кредитором коштів за зобов'язаннями резидента-позичальника згідно із зовнішньоекономічним договором без зарахування цих коштів на рахунок резидента в уповноваженому банку, то перерахування коштів нерезиденту з метою погашення заборгованості (основної суми боргу, процентів за користування кредитом, комісій, неустойки, інших платежів, установлених договором) за таким кредитом здійснюється за умови отримання банком від іноземного банку-кредитора відповідного SWIFT чи телексного повідомлення або подання резидентом-позичальником обслуговуючому банку документів, які підтверджують сплату іноземним кредитором кредитних коштів нерезиденту-експортеру за зовнішньоекономічним договором (засвідчені іноземним банком/іноземною фінансовою установою оригінали або копії платіжних документів). Зазначені підтвердні документи мають містити реквізити договору, дату та суму кредитних коштів, перерахованих нерезиденту-експортеру. Датою надання кредитних коштів під час здійснення сплати нерезидентом-кредитором за зобов'язаннями за зовнішньоекономічним договором резидента-позичальника за межами України слід уважати дату списання коштів з рахунку нерезидента-кредитора на користь нерезидента-експортера.
Розмір виплат за користування кредитом за встановленою договором процентною ставкою з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору, на дату надходження до Національного банку документів, для реєстрації договору (змін до договору), не повинен перевищувати розмір виплат за цим кредитом, розрахований виходячи з установленої Національним банком максимальної процентної ставки за договорами, що діє на дату надходження до Національного банку вищезазначених документів.
Національний банк встановлює окремим розпорядчим документом максимальні процентні ставки за договорами в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.98 N 34, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.10.2002 за N 841/7129 та договорами в іноземній валюті 2-ї або 3-ї групи Класифікатора.
До першої групи відносяться вільно конвертовані валюти, які без обмежень обмінюються на інші види валют, і курси яких котируються Національним банком України;
До другої групи відносяться валюти з обмеженою конвертованістю, які обмінюються на інші валюти з певним обмеженням, і крос-курси яких визначаються Національним банком України;
До третьої групи відносяться неконвертовані валюти, які не обмінюються на інші валюти і курси яких не котируються і не визначаються Національним банком України.
Відомості щодо розміру виплат за користування кредитом зазначаються резидентом-позичальником у повідомленні про договір.
Розмір виплат за користування кредитом (за встановленою договором процентною ставкою, у тому числі в разі змінюваної процентної ставки, з урахуванням комісій, неустойки та інших установлених договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання умов цього договору) протягом усього періоду дії договору не може перевищувати розмір виплат за максимальною процентною ставкою, яка зазначається під час реєстрації договору, про що має бути визначено в договорі.
До розрахунку розміру виплат за користування кредитом не враховуються комісійні винагороди обслуговуючого банку і банку-нерезидента за переказ коштів в іноземній валюті за договором, що сплачуються за рахунок резидента-позичальника, а також виплати, обумовлені настанням форс-мажорних обставин. Підтвердженням настання форс-мажорних обставин є відповідне підтвердження Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору або третьої країни відповідно до умов договору.
Податковий облік отриманих кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги від нерезидентів.
Згідно податкового законодавства (пп. 136.1.20 ПКУ, пп 153.4.1 ПКУ ) отримані кредити, позики не включається до складу доходів платника податку. В п. 153.4 ПКУ детальніше регламентовано операції з борговими вимогами. Повернення платником податку основної суми фінансового кредиту, позики не включається до складу витрат позичальника (пп. 153.4.2 ПКУ).
До складу витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, позиками) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (п. 141.1 ПКУ).
В єдиній базі податкових знань зазначена наступна інформація, що стосується отримання грошових коштів від нерезидентів, які мають офшорній статус:
1) Сума кредиту, отриманого від нерезидента, який має офшорний статус, не враховується при визначенні об’єкта оподаткування. При цьому у разі виплати таким нерезидентам процентів за вкладами та кредитами, тобто за отримані фінансові послуги, склад витрат визначається у порядку, визначеному ст. 141 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених положеннями п.161.2 ст.161 цього Кодексу;
2) Отримання резидентом грошових коштів від нерезидента, що має офшорний статус, не є позикою в розумінні ПКУ, платник податку – резидент має включити таку суму грошових коштів в податковому періоді їх отримання в дохід, що враховується для обчислення об’єкта оподаткування, на підставі пп.135.5.15 п.135.5 ст.135 ПКУ. Включення до складу витрат зазначених сум при їх поверненні нормами ПКУ не передбачено.
Відсотки, які, відповідають вимогам пункту 141.1 статті 141, але не включені до складу витрат виробництва (обігу) згідно з положеннями пункту 141.2 підлягають перенесенню на результати майбутніх податкових періодів із збереженням обмежень, передбачених пунктом 141.2.
Якщо платник податку буде отримувати від нерезидента поворотну фінансову допомогу,то суми такої поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповернутими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), включається в доходи. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення (пп. 135.5.5 ПКУ).
Відсотки по позиках, отриманим від нерезидента з офшору, не можуть включатися в податкові витрати, у зв'язку з тим, що отримання позики від такого нерезидента не підпадає під визначення терміна «позика», наведене у пп. 14.1.267 ПКУ. А так як в пп. 138.10.5 ПКУ сказано, що у витрати включаються фінансові витрати, до яких відносяться витрати по нарахуванню відсотків за користування кредитами і позиками, то відсотки за запозиченнями, які не є позиками і кредитами, в податкові витрати не включаються.
Резидент, що здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобов'язаний утримувати податок з таких доходів за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності (п. 160.2 ПКУ). Порядок застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування регламентовано ст. 103 ПКУ. Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (п. 103.4 ПКУ). Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ПКУ). Перелік країн, з якими Україна уклала договори про уникнення подвійного оподаткування, наведено у листі ДПСУ від 14.01.2013 р. № 536/7/12-10-17.
Датою визнання витрат за відсотками у податковому обліку відповідно до пп. 138.5.2 п 138.5 статті 138 Податкового кодексу України визначається відповідно до правил бухгалтерського обліку, тобто визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані.
Бухгалтерський облік у резидента-позичальника отриманих кредитів, позик, поворотної фінансової допомоги від нерезидентів.
У позичальника отримана сума позики, якщо її надано терміном до року, відображається як розрахунки з іншими кредиторами за кредитом субрахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» з дебетом субрахунка 312. У разі якщо термін повернення позикових коштів становить більше року, то таку заборгованість варто відобразити за кредитом субрахунка 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті». Якщо до погашення довгострокової позики залишається рік, то така заборгованість переводиться до поточної на субрахунок 612 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями в іноземній валюті». Така операція здійснюється проведенням за дебетом 506 та кредитом 612.
Якщо договором позики передбачене нарахування процентів, то розрахунки за нарахованими процентами відображаються за кредитом субрахунка 684 «Розрахунки за нарахованими процентами» та відносяться до дебету субрахунка 952 «Інші фінансові витрати», де ведеться облік витрат, пов'язаних з затратами із залученням позикового капіталу. Сплата процентів відображається проведенням у дебет 684 з кредитом рахунка 312.
В бухгалтерському обліку валютна позика (поворотна фінансова допомога) відноситься до монетарних статтей. За П(С)БО 21 потрібно проводити перерахунок таких статтей та відображення курсових різниць на кожну дату балансу та на дату розрахунків.
Курсові різниці від перерахунку монетарних статтей від операційної діяльності відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) відповідно на субрахунках 714 «Дохід від операційної курсової різниці» та 945 «Втрати від операційної курсової різниці».
Курсові різниці від перерахунку монетарних статей від фінансової діяльності відображаються у складі інших доходів (витрат) відповідно на субрахунках 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» та 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».
Нарахування процентів треба здійснювати за датою, прописаною в такому договорі. Наприклад, або наприкінці місяця, або наприкінці кварталу, або на дату погашення кредиту тощо за курсом НБУ на дату нарахування. Позаяк заборгованість за нарахованими процентами також відноситься до монетарних статей, то на дату проведення розрахунків та на дату балансу треба здійснювати перерахунок курсових різниць.
Підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновну, що надійний спосіб залучили кошти з невеликою відсотковою ставкою – це позика від нерезидента.
ТОВ «Престиж-Аудит»
044 – 229-10-51
www.buh-audit.com
info@buh-audit.com
Как вести себя бизнесу в спорах по налоговым и таможенным вопросам
"Эксклюзив газеты "Дело"Сопредседатель Комитета по вопросам таможенной политики Американской торговой палаты, старший менеджер PwC в Украине по результатам встреч с судьями Высшего админсуда дает советы как бизнесу вести себя в спорах по налоговым и таможенным вопросам
Суды играют важную роль в правоприменительной практике как по налоговым, так и по таможенным вопросам. В случае возникновения спора с налоговыми или таможенными органами налогоплательщики оценивают возможный судебный исход дела. Построение профессионального диалога между бизнесом и представителями судебной ветви власти является одним из способов дать правильное представление о работе судов, а также важным условием для понимания деловым сообществом оснований принятия решений в судах. Особенную актуальность эти вопросы приобретают в контексте новых положений Налогового и Таможенного кодексов Украины.
Следуя этой цели, Американская торговая палата в Украине пригласила судей Высшего административного суда Украины (ВАСУ) на заседания Комитетов по вопросам налоговой и таможенной политики. Представители ВАСУ не только предоставили обобщенные комментарий по наиболее актуальным категориям дел, рассмотренным Высшим административным судом, но и уделили внимание многочисленным вопросам участников.
Наибольший интерес со сторон членов Налогового Комитета Американской торговой палаты был вызван комментариями к вопросам, связанным с реальностью совершения хозяйственных операций.
Александр Нечитайло, секретарь четвертой судебной палаты ВАСУ, и Антон Полянычко, заместитель начальника отдела обеспечения работы четвертой судебной палаты ВАСУ, выступающие на заседании, подчеркнули, что каждая хозяйственная операция уникальна. Поскольку законом не установлен исчерпывающий перечень документов для подтверждения каждой операции, налогоплательщик должен использовать все доступные для доказательства реальности операции способы: письменные доказательства, показания свидетелей, назначение экспертизы (исключение составляет экспертиза по реальности операции, которую должен установить сам суд).
Если же документы, подтверждающие операцию, не соответствуют требованиям гражданского или хозяйственного законодательства, они могут приниматься для целей налогового учета. Основной критерий — правдивость информации, содержащейся в таких документах.
Обсуждая характеристику документального подтверждения связи хозяйственной операции (например, приобретение услуг) с хозяйственной деятельностью налогоплательщика, представители ВАСУ отметили, что при определенных обстоятельствах, таких как наличие показаний конкретных людей соответствующей квалификации, непосредственно оказывавших эти услуг, достаточно лишь акта приема-передачи оказанных услуг. Если речь идет о целесообразности покупки услуг, то, по мнению судей, налоговый орган вряд ли может это решать и отказ признавать затраты по таким основаниям вряд ли будет правомерным. Важно также учитывать, что предметом тщательного изучения в процессе подтверждения связи хозяйственной операции могут стать все сомнительные операции (например, когда налогоплательщик мог действовать напрямую, но в реальности действовал через посредника).
Характеризуя дела по таможенной тематике, судьи первой судебной палаты ВАСУ Екатерина Леонтович и Людмила Черпицкая отметили, что учитывая новизну Таможенного кодекса, судебные дела по таможенным вопросам пока рассматриваются на уровне низшей инстанции и не дошли до ВАСУ. Для того чтобы подготовиться к рассмотрению дел в дальнейшем, наработанная практика по таможенным вопросам будет проанализирована и обобщена на очередном Пленуме ВАСУ, который состоится уже в ближайшее время.
Поскольку традиционно большая часть дел касается правильности определения таможенной стоимости и классификации ввозимых товаров, не удивительно, что представители бизнеса задали гостям множество вопросов по спорам относительно таможенной оценки.
Во время дискуссии судьи подчеркнули, что наличие более высоких цен во внутренней базе таможни не является основанием для непринятия задекларированной таможенной стоимости. Используя базу, таможня лишь должна показать, что задекларированная таможенная стоимость не подтверждается документально.
Далее, если предоставленных документов недостаточно для определения таможенной стоимости, таможенные органы вправе запросить у декларанта дополнительные документы. Суд обращает внимание на то, какие документы были запрошены и действительно ли они дают возможность правильно определить таможенную стоимость. В случае если декларант без объяснения причин не представляет дополнительные документы — это является объективным основанием для таможенных органов сомневаться в достоверности задекларированной таможенной стоимости и принять решение о ее корректировке. Вместе с тем, решение о корректировке таможенной стоимости должно быть четко обоснованным. По словам судей, в 25% случаев решения о корректировке таможенной стоимости отменяются судом именно по причине их необоснованности.
Представители ВАСУ также отметили, что таможенные органы должны выносить решение о корректировке стоимости при каждом таможенном оформлении. Важно учитывать, что если декларант самостоятельно задекларировал таможенную стоимость, определенную в решении о корректировке стоимости по прошлой поставке по этому же контракту, шансы успешно оспорить завышенную стоимость в суде стремятся к нулю. Если таможенный орган не выносит решение о корректировке, это означает, что таможенная стоимость принимается. Если же спор все-таки возникает, декларанту необходимо требовать у таможни принятия решения о корректировке таможенной стоимости и впоследствии его оспаривать, говорят судьи.
Как представители международного делового сообщества, объединенного Американской торговой палатой в Украине, мы приветствуем готовность представителей судебной ветви власти к установлению диалога. Открытость и прозрачность такого диалога является одним из важнейших условий для формирования представления о работе украинских судов.
Автор: Игорь Даньков
сопредседатель Комитета по вопросам таможенной политики Американской торговой палаты в Украине, старший менеджер PwC в Украине
Филиал предприятия не может самостоятельно перейти на уплату единого налога
Юридична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. При переході на сплату єдиного податку такий суб’єкт господарювання подає до відповідного територіального органу Міндоходів України заяву. При цьому, у такій заяві зазначається інформація щодо усіх філій юридичної особи. Перелік філій, у свою чергу, зазначається у свідоцтві платника єдиного податку.
У разі, якщо юридична особа не може бути платником єдиного податку, то, відповідно, її представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи не можуть бути платниками єдиного податку.
Нагадаємо, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами, вони наділяються майном особи, що її створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Порядок ведення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначений Розділом XIV Податкового кодексу України.
У разі, якщо юридична особа не може бути платником єдиного податку, то, відповідно, її представництва, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи не можуть бути платниками єдиного податку.
Нагадаємо, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами, вони наділяються майном особи, що її створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Порядок ведення діяльності на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності визначений Розділом XIV Податкового кодексу України.
Определен порядок компенсации ЕСВ работодателям за наемных работников
Відповідно до Закону України «Про Зайнятість населення» від 05.07.2012 р. № 5067-VI, КМУ затвердив Порядок компенсації роботодавцям витрат у розмірі єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування ( далі — Порядок) і Перелік пріоритетних видів економічної діяльності для створення нових робочих місць суб’єктами малого підприємництва.
Так, право на компенсацію ЄСВ має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на 2 роки за направленням територіального органу Державної служби зайнятості ( далі — територіальний орган) зареєстрованих безробітних із категорій громадян, що визначені в п. 3 Порядку.
Для отримання компенсації роботодавець повинен протягом 2 місяців із дня працевлаштування такого безробітного подати територіальному органу заяву довільної форми, до якої додати довідку за формою, визначеною в додатку до Порядку.
Рішення про виплату компенсації приймає територіальний орган протягом 5 робочих днів на підставі:
- наданих роботодавцем заяви та довідки,
- персональних даних про особу, якими володіє територіальний орган,
- даних Пенсійного фонду України, у тому числі щодо працевлаштування особи на нове робоче місце, відсутності в такого роботодавця заборгованості зі сплати ЄСВ та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
- даних державного реєстратора щодо порушеної справи про банкрутство та визнання роботодавця банкрутом.
У разі прийняття позитивного рішення, кошти на рахунок роботодавця будуть перераховані до 30 числа наступного за звітним місяця.
Крім того, документом визначено порядок дій роботодавця в разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, а також порядок дій у разі зміни місцезнаходження роботодавця-юрособи чи місця проживання роботодавця — фізособи — підприємця.
Постанова КМУ «Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 15.04.2013 р. № 347.
Набирає чинності з дня офіційного опублікування.
Станом на 23.05.2013 р. не опублікована
Так, право на компенсацію ЄСВ має роботодавець, який працевлаштовує на нове робоче місце строком не менше ніж на 2 роки за направленням територіального органу Державної служби зайнятості ( далі — територіальний орган) зареєстрованих безробітних із категорій громадян, що визначені в п. 3 Порядку.
Для отримання компенсації роботодавець повинен протягом 2 місяців із дня працевлаштування такого безробітного подати територіальному органу заяву довільної форми, до якої додати довідку за формою, визначеною в додатку до Порядку.
Рішення про виплату компенсації приймає територіальний орган протягом 5 робочих днів на підставі:
- наданих роботодавцем заяви та довідки,
- персональних даних про особу, якими володіє територіальний орган,
- даних Пенсійного фонду України, у тому числі щодо працевлаштування особи на нове робоче місце, відсутності в такого роботодавця заборгованості зі сплати ЄСВ та/або страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування,
- даних державного реєстратора щодо порушеної справи про банкрутство та визнання роботодавця банкрутом.
У разі прийняття позитивного рішення, кошти на рахунок роботодавця будуть перераховані до 30 числа наступного за звітним місяця.
Крім того, документом визначено порядок дій роботодавця в разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація, а також порядок дій у разі зміни місцезнаходження роботодавця-юрособи чи місця проживання роботодавця — фізособи — підприємця.
Постанова КМУ «Деякі питання реалізації статті 26 та частини другої статті 27 Закону України «Про зайнятість населення» від 15.04.2013 р. № 347.
Набирає чинності з дня офіційного опублікування.
Станом на 23.05.2013 р. не опублікована
Минфин уточнил основания признания налогового долга «безнадежным», приведя их в соответствие с НКУ
Как известно, с 3 января 2013 года вступили в силу изменения, в частности, в п.п. 101.2.5 Налогового кодекса Украины (далее — НКУ), внесенные Законом Украины от 06.12.2012 г. № 5519-VI. Изменениями в настоящий подпункт НКУ уточнено, что считается «безнадежным» налоговый долг плательщика налогов, относительно которого в Государственный реестр внесена запись о его прекращении на основании решения суда, а для банков — на основании решения Фонда гарантирования вкладов физических лиц об утверждении отчета о завершении ликвидации банка или решения Нацбанка об утверждении ликвидационного баланса, принятии окончательного отчета ликвидатора и завершении ликвидационной процедуры.
С целью приведения своих нормативно-правовых актов в соответствие с обновленными нормами НКУ Министерство финансов Украины приказом от 17.04.2013 г. № 484 внесло соответствующие изменения в Порядок списания безнадежного налогового долга налогоплательщиков, утвержденный приказом Минфина от 14.12.2012 г. № 1329.
Так, п.п. 2.1.5 Порядка изложен в новой редакции, согласно которой «безнадежным» считается налоговый долг плательщика налогов, относительно которого в Госреестр внесена запись о его прекращении на основании решения суда, а для банков — на основании решения Фонда гарантирования вкладов физических лиц об утверждении отчета о завершении ликвидации банка или решения Нацбанка об утверждении ликвидационного баланса, принятии окончательного отчета ликвидатора и завершении ликвидационной процедуры.
Приказ от 17.04.2013 г. № 484 вступит в силу со дня официального опубликования. На день подготовки заметки данный документ официально еще не опубликован.
С целью приведения своих нормативно-правовых актов в соответствие с обновленными нормами НКУ Министерство финансов Украины приказом от 17.04.2013 г. № 484 внесло соответствующие изменения в Порядок списания безнадежного налогового долга налогоплательщиков, утвержденный приказом Минфина от 14.12.2012 г. № 1329.
Так, п.п. 2.1.5 Порядка изложен в новой редакции, согласно которой «безнадежным» считается налоговый долг плательщика налогов, относительно которого в Госреестр внесена запись о его прекращении на основании решения суда, а для банков — на основании решения Фонда гарантирования вкладов физических лиц об утверждении отчета о завершении ликвидации банка или решения Нацбанка об утверждении ликвидационного баланса, принятии окончательного отчета ликвидатора и завершении ликвидационной процедуры.
Приказ от 17.04.2013 г. № 484 вступит в силу со дня официального опубликования. На день подготовки заметки данный документ официально еще не опубликован.
Законопроект о трансфертном ценообразовании получил одобрение профильного комитета
Комітет з питань податкової та митної політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення"
Законопроектом (реєстр. №2515) пропонується запровадити механізм податкового контролю за трансфертним ціноутворенням (ґрунтується на принципі "витягнутої руки", який базується на міжнародному стандарті, погодженому державами-членами ОЕСР у якості рекомендованого до використання щодо встановлення трансфертних цін для податкових потреб).
Зокрема, передбачається операції з пов’язаними особами, а також з нерезидентами, які зареєстровані в країні чи території, в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, у розмірі більше 50 млн. грн. на рік з кожним контрагентом, підлягатимуть податковому контролю. При цьому, контролюючий орган може перевірити будь-яку операцію між пов’язаними особами за окремим запитом.
Для співставлення ціни у неконтрольованих операціях пропонується визначати діапазон ринкових цін або діапазон ринкової рентабельності залежно від обраного методу визначення ціни у контрольованих операціях.
Визначення ціни пропонується п’ятьма методами: порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); ціни перепродажу; витрати плюс; чистого прибутку.
Крім цього, передбачається проведення та надання звіту щодо широкого аналізу елементів контрольованих і співставних операцій, які можуть впливати на комерційні та/або фінансові умови контрольованих операцій.
Такі правила, зазначалося на засіданні Комітету, мають застосовуватися при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
При цьому, у період з 1 липня 2013 року по 1 січня 2018 року пропонується застосовувати тимчасовий порядок визначення звичайної ціни для окремих операцій та груп товарів, відмінний від запропонованого законопроектом.
Під час обговорення народні депутати наголошували, що під час доопрацювання законопроекту до другого читання необхідно:
виключити вимогу надання у складі звітності первинних документів за контрольованими операціями усіма платниками податків;
запровадити правила трансфертного ціноутворення для цілей податку на прибуток та податку на додану вартість одночасно, з моменту набрання чинності законом;
передбачити можливість пропорційного коригування податкових зобов’язань з урахуванням зобов’язань України, прийнятих відповідно до міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування;
уточнити критерії визнання пов'язаності осіб, критеріїв врахування операцій для контролю;
розглянути доцільність централізованого підходу до проведення перевірок, передбачивши організацію проведення перевірок центральним органом, а не самими територіальними органами тощо.
Законопроектом (реєстр. №2515) пропонується запровадити механізм податкового контролю за трансфертним ціноутворенням (ґрунтується на принципі "витягнутої руки", який базується на міжнародному стандарті, погодженому державами-членами ОЕСР у якості рекомендованого до використання щодо встановлення трансфертних цін для податкових потреб).
Зокрема, передбачається операції з пов’язаними особами, а також з нерезидентами, які зареєстровані в країні чи території, в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні, у розмірі більше 50 млн. грн. на рік з кожним контрагентом, підлягатимуть податковому контролю. При цьому, контролюючий орган може перевірити будь-яку операцію між пов’язаними особами за окремим запитом.
Для співставлення ціни у неконтрольованих операціях пропонується визначати діапазон ринкових цін або діапазон ринкової рентабельності залежно від обраного методу визначення ціни у контрольованих операціях.
Визначення ціни пропонується п’ятьма методами: порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); ціни перепродажу; витрати плюс; чистого прибутку.
Крім цього, передбачається проведення та надання звіту щодо широкого аналізу елементів контрольованих і співставних операцій, які можуть впливати на комерційні та/або фінансові умови контрольованих операцій.
Такі правила, зазначалося на засіданні Комітету, мають застосовуватися при визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
При цьому, у період з 1 липня 2013 року по 1 січня 2018 року пропонується застосовувати тимчасовий порядок визначення звичайної ціни для окремих операцій та груп товарів, відмінний від запропонованого законопроектом.
Під час обговорення народні депутати наголошували, що під час доопрацювання законопроекту до другого читання необхідно:
виключити вимогу надання у складі звітності первинних документів за контрольованими операціями усіма платниками податків;
запровадити правила трансфертного ціноутворення для цілей податку на прибуток та податку на додану вартість одночасно, з моменту набрання чинності законом;
передбачити можливість пропорційного коригування податкових зобов’язань з урахуванням зобов’язань України, прийнятих відповідно до міжнародних договорів про усунення подвійного оподаткування;
уточнити критерії визнання пов'язаності осіб, критеріїв врахування операцій для контролю;
розглянути доцільність централізованого підходу до проведення перевірок, передбачивши організацію проведення перевірок центральним органом, а не самими територіальними органами тощо.
Рада не поддержала освобождение физлиц от налога на недвижимость в 2013 году
Депутаты не поддержали проект об освобождении физлиц от налога на недвижимость в этом году. Оппозиция потребовала переголосования в первом чтении, поскольку проект был принят на "выездном" заседании ВР 4 апреля.
Верховная Рада не приняла правительственного законопроект, которым предлагается в 2013 году освободить физические лица от налога на недвижимое имущество.
За соответствующий проект №2405 "О внесении изменений в ст. 265 Налогового кодекса относительно объектов жилой недвижимости" было подано 217 голосов из 226 необходимых.
В ходе рассмотрения документа лидер фракции "Свобода" Олег Тягнибок пояснил, оппозиционные силы не голосовали за принятие документа во втором чтении и в целом, поскольку в первом чтении он был принят на выездном заседании парламента 4 апреля.
Потом была достигнута договоренность о том, что документ будет переголосован в первом чтении и в целом.
После этого спикер парламента Владимир Рыбак снял с рассмотрения пять из восьми подобных законопроектов.
Напомним, в Украине с 1 января 2013 года вступила в силу ст. 265 Налогового кодекса, согласно которой вводится налог на недвижимое имущество, отличное от земельного участка. При этом размер налога на жилье определяется исходя из жилой площади, а не общей. В соответствии с законодательством, не облагаются налогом квартиры с жилой площадью не более 120 кв. м и дома площадью не более 250 кв. м.
В апреле Кабмин предложил в 2013 году не взимать с физических лиц налог на недвижимое имущество, поскольку необходимо время на формирование реестра его плательщиков.
Для формирования реестра налоговая должна до 1 июля 2013 года направить собственникам жилья по месту их регистрации сообщение о сверке количества принадлежащих им жилых объектов и размеров их жилой площади. Примечательно, что несмотря на отсутствие реестра, налоговая уже подсчитала, сколько украинцам придется заплатить этого налога - получилось около 75 млн грн.
Кроме того, правительство предложило ввести налог в размере 1% от минимальной заработной платы за 1 кв. м для физлиц, владеющих разными видами жилья, суммарная жилая площадь которого не превышает 740 кв. м и в размере 2,7% при превышении 740 кв. м.
Кабмин также предложил рассчитывать налог органами налоговой службы по месту налогового адреса (месту регистрации) физлица-собственника жилья.
Верховная Рада не приняла правительственного законопроект, которым предлагается в 2013 году освободить физические лица от налога на недвижимое имущество.
За соответствующий проект №2405 "О внесении изменений в ст. 265 Налогового кодекса относительно объектов жилой недвижимости" было подано 217 голосов из 226 необходимых.
В ходе рассмотрения документа лидер фракции "Свобода" Олег Тягнибок пояснил, оппозиционные силы не голосовали за принятие документа во втором чтении и в целом, поскольку в первом чтении он был принят на выездном заседании парламента 4 апреля.
Потом была достигнута договоренность о том, что документ будет переголосован в первом чтении и в целом.
После этого спикер парламента Владимир Рыбак снял с рассмотрения пять из восьми подобных законопроектов.
Напомним, в Украине с 1 января 2013 года вступила в силу ст. 265 Налогового кодекса, согласно которой вводится налог на недвижимое имущество, отличное от земельного участка. При этом размер налога на жилье определяется исходя из жилой площади, а не общей. В соответствии с законодательством, не облагаются налогом квартиры с жилой площадью не более 120 кв. м и дома площадью не более 250 кв. м.
В апреле Кабмин предложил в 2013 году не взимать с физических лиц налог на недвижимое имущество, поскольку необходимо время на формирование реестра его плательщиков.
Для формирования реестра налоговая должна до 1 июля 2013 года направить собственникам жилья по месту их регистрации сообщение о сверке количества принадлежащих им жилых объектов и размеров их жилой площади. Примечательно, что несмотря на отсутствие реестра, налоговая уже подсчитала, сколько украинцам придется заплатить этого налога - получилось около 75 млн грн.
Кроме того, правительство предложило ввести налог в размере 1% от минимальной заработной платы за 1 кв. м для физлиц, владеющих разными видами жилья, суммарная жилая площадь которого не превышает 740 кв. м и в размере 2,7% при превышении 740 кв. м.
Кабмин также предложил рассчитывать налог органами налоговой службы по месту налогового адреса (месту регистрации) физлица-собственника жилья.
Верховная Рада приняла закон об уголовной ответственности юридических лиц
Верховна Рада України ухвалила Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо виконання Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України стосовно відповідальності юридичних осіб)"
Законодавчим актом визначено конкретний перелік злочинів, за вчинення яких уповноваженою особою юридичної особи, до останньої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, підстави звільнення юридичної особи від їх застосування, види заходів кримінально-правового характеру та загальні правила їх застосування. Відповідні зміни внесено до Кримінального кодексу.
Законом визначено порядок провадження щодо юридичної особи, яке здійснюватиметься одночасно з кримінальним провадженням щодо фізичних осіб, які від імені та в інтересах цієї юридичної особи вчинили злочин. Зміни внесено до Кримінального процесуального кодексу.
Законом також передбачено застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Відповідні зміни внесено до Закону "Про засади запобігання і протидії корупції".
Внесеними змінами в Законі "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" надано право представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на забезпечення безпеки.
Відповідний законопроект зареєстровано за №2990.
Новости по теме:
Рада определилась за какие преступления нужно наказывать юрлиц
Уголовку будут шить собственникам
Законодавчим актом визначено конкретний перелік злочинів, за вчинення яких уповноваженою особою юридичної особи, до останньої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру, підстави звільнення юридичної особи від їх застосування, види заходів кримінально-правового характеру та загальні правила їх застосування. Відповідні зміни внесено до Кримінального кодексу.
Законом визначено порядок провадження щодо юридичної особи, яке здійснюватиметься одночасно з кримінальним провадженням щодо фізичних осіб, які від імені та в інтересах цієї юридичної особи вчинили злочин. Зміни внесено до Кримінального процесуального кодексу.
Законом також передбачено застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Відповідні зміни внесено до Закону "Про засади запобігання і протидії корупції".
Внесеними змінами в Законі "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" надано право представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, на забезпечення безпеки.
Відповідний законопроект зареєстровано за №2990.
Новости по теме:
Рада определилась за какие преступления нужно наказывать юрлиц
Уголовку будут шить собственникам